Володимир Іванович Вернадський - славетний син українського народу, вчений-енциклопедист, видатний мислитель сучасності . Ім'я цієї людини зіркою першої величини сяє на світовому небосхилі науки. Заслуги Вернадського перед Україною і всім світом важко перелічити. Вернадський - основоположник багатьох нових наук, творець революційного вчення про біосферу і ноосферу, організатор і перший президент Національної академії наук України. Впродовж багатьох років життя він був флагманом науки, своїм могутнім інтелектом прокладав нові магістральні шляхи пізнання Всесвіту і законів розвитку цивілізації.

Життя Володимира Івановича Вернадського завжди було пов'язане з Україною. Тут пройшли його дитячі роки. В селі Великі Шишаки на Полтавщині Вернадські мали садибу, куди майже щороку на літо приїздили всією родиною, історія якої пов'язана із знатним українським родом. Прадід Володимира по батьківській лінії належав до запорізької старшини, брав участь у війні проти Польщі у війську Богдана Хмельницького. Дід, Василь Іванович, закінчив медичний факультет Московського університету і служив військовим лікарем. Батько Володимира - Іван Васильович народився у Києві, закінчив Київський університет Св. Володимира, тут же завідував кафедрою політекономії.

У 1873 р. Володимир пішов у перший клас Харківської гімназії. Але провчився тут лише рік, бо сім'я на декілька років поїхала за кордон (Відень, Дрезден, Венеція), де Іван Васильович стажується в галузі політекономії, а звідти повернулася в Петербург. Тринадцятирічний Володя йде у третій клас 1-ої петербурзької гімназії, по закінченні якої поступає на природниче відділення фізико-математичного факультету Петербурзького університету, в якому в ті часи викладали видатні учені. Ще студентом Володимир стає членом одного з народницьких гуртків, де знайомиться з Наталією Єгорівною Старицькою, з якою згодом одружується. З нею, за його словами, він прожив "душа в душу і думка в думку" майже 56 щасливих років.

Творча спадщина вченого це 473 наукові праці, і кілька книг, найвідомішою з яких є «Біосфера», видана у 1926 році. Крім того, Вернадський був організатором багатьох наукових напрямів - генетичної мінералогії, геохімії, біогеохімії, геохімічної еволюції, геохімії ландшафтів, радіології, гідрогеології, наукознавства, вчення про живу речовину, був основоположником теорій біосфери й ноосфери, збагатив науку ідеями про роль живих організмів у геохімічних процесах, висунув ряд наукових положень важливого практичного значення.

Наразі в Україні його ім'я носить Інститут загальної та неорганічної хімії НАНУ, Національна бібліотека України, Таврійський національний університет, Українська антарктична станція і одна з найвищих нагород Національної Академії наук, яку за «видатні досягнення в галузі природничих, технічних та соціогуманітарних наук» вручають до дня народження академіка.