В Україні, за даними Мінрегіонбуду, щорічно викидають близько 10 млн тонн сміття, з яких лише 600 тисяч йде на вторинну переробку чи спалюється. Решта захоронюється на звалищах, яких, за офіційними даними, в Україні понад 6 тисяч. Вони займають 9 тисяч гектарів. Це не 7% території України, як поширювали чимало ЗМІ, але територія все ж велика – приблизно стільки ж, як десята частина Києва або площа міста Вишгород. Ще тисяча гектарів – несанкціоновані стихійні звалища.

Ті, хто не може дивитися на гори сміття у дворі, знаходять способи, як зменшити кількість власних відходів, перетворити їх на корисні ресурси, відправити на переробку. Можливість це здійснити є, але лише завдяки громадським еко-активістам, та й власних зусиль доведеться додати. Від органів влади – поки що лише стратегія управління відходами на папері. Системних підходів до поводження зі сміттям втілено в життя ще не було, попри закон, який регламентує сортування. Разом з тим все більше людей долучаються до громадських ініціатив із сортування і таким чином показують владі свій суспільний запит. У всьому світі 20 березня, з ініціативи ООН, відзначають День Землі. 

Перспективи сортування і вторинної переробки точно великі, тому що у нас є стимул і мотивація. Мотивація полягає у тому, що зараз це дуже популярна тема, і всі говорять про екологію, про вплив на середовище. В медіа рівень освітленості цієї теми зріс дуже сильно. З іншого боку, ми реально маємо проблеми. Якщо ми це не вирішимо, то наслідки відчуємо дуже і дуже швидко. Ми і зараз вже відчуваємо ці проблеми, бо у багатьох якісь захворювання дихальних шляхів, алергії. Але люди часто це не пов’язують із забрудненням, проблемами з екологією.

Здається, дві основні проблеми впровадження на загальнонаціональному рівні полягають у тому, що все ще немає відчуття того, що це потрібно. Нас цьому не вчили, і люди тільки тепер починають самі до цього доходити. І, власне, соціальний запит ще не достатньо сформований, він досить слабкий. Хорошим маркером цього є те, що навіть у передвиборчих програмах кандидатів взагалі немає ніяких згадувань ніяких екологічних тем. І це такий показник, що для людей – це неважлива тема. Газ, податки і пенсії турбують всіх, а ліси, звалища і повітря, дивним чином, не дуже.

Друге – у нас слабка інфраструктура. У нас є 4 станції по Києву, є дуже багато прихильників, які приїздять на машинах, таксі, публічним транспортом. Хтось приїздить до Києва, з Одеси навіть, по півроку збирають, а потім, коли їдуть в Київ, вони завантажують машину. Звичайно, це не може працювати у великих масштабах, для цього потрібна інфраструктура, яку має створювати держава, тому що громадська організація не в силах створити інфраструктуру для цілої країни.

Для того, щоб розібратися з видами вторсировини, куди і в якому вигляді її можна здати, є бот в телеграмі. Впевнена, що згодом сортування стане просто корисною звичкою і рутиною, яка зробить ваш маленький внесок задля допомоги планеті.