Василь Королів-Старий — це псевдонім українського письменника-казкаря Василя Костянтиновича Короліва. Відомий український дитячий письменник А. Костецький зробив припущення, що додатком „Старий” В. Королів хотів підкреслити, „що він начебто такий-собі сивобородий дідусь, який малим онучатам розповідає всілякі химерні казочки. А втім — не виключені, звичайно, й інші інтерпретації вибору псевдоніма”.

В. Королів народився 4 лютого 1879 року в селі Ладан Прилуцького повіту на Полтавщині (нині Чернігівська область). Його батько був священнослужителем при Троїцькій церкві у знаменитій Диканьці. Дядько також був священиком. І Василя віддали спочатку у Полтавську духовну бурсу, потім — у Полтавську семінарію. Але юнак бути священиком не захотів. Його завжди цікавило мистецтво, він захоплювався фольклором, досконало вивчив творчість Т. Шевченка, М. Гоголя.

У 20-ті роки письменник написав роман „Чмелик”, в якому розповідається про мандри юнака з Полтавщини чужими землями, збірку казок „Нечиста сила” та збірки п’єс-казок „Русалка-жаба” і „Лісове свято”. Крім того, по смерті письменника залишилося багато перекладів з чеської мови, а також малюнки, на яких відтворено природу і побут Закарпаття.

Спочатку В. Королів-Старий жив у селі Ували, згодом — оселився у селі Мельник, де і доживав віку. Часом він виїжджав у Прагу та Закарпаття, де працював художником у церквах. У 1941 році письменник закінчив свій останній твір — роман „Згадки про мою смерть”.
11 грудня 1943 року Василя Костянтиновича Короліва-Старого не стало.

Огляд його творчості:

Чарівне намисто

Перше видання цієї книжки вийшло у 1937 році. Тоді у вступному слові до „Чарівного намиста” В. Королів-Старий писав: „Для дітей усіх народів і сьогодні лишаються невмирущою спадщиною певні світові казки, як-от „Попелюшка”, „Приспана царівна”. Але ж і ці казки кожен народ переказує інакше, в рідному дусі”. Так само вчинив і автор „Чарівного намиста”. Він скористався відомими сюжетами казок різних країн Європи, наблизивши їх до реалій українського життя. І зробив це настільки майстерно, що коли їх читаєш, здається, що ці казки суто українські. І природу у них змальовано нашу, і дія відбувається то у карпатському селі, то у козацькому хуторі, то в українському місті. І діють у цих казках князі, князенки, прості козаки і козацький полковник. І імена героїв нам знайомі — Ігор, Гнат, Кіндрат і навіть наш маленький чарівний дух на ім’я Шилохвостик. Усі казки збірки мають дуже несхожі сюжети, але є у їхньому змісті одна спільна особливість — головними героями у них виступають працьовиті, люблячі, добрі дівчата — дві Іванки, Маруся, Лідочка, Оксанка, Розалька. До того ж у всіх казках добро перемагає зло, правда долає кривду і висловлена автором віра у те, що між людьми запанує взаєморозуміння, любов і справедливість. І коли ти уважно прочитаєш усі казки збірки, то „ ...переконаєшся, що тобі вдалось-таки зібрати окремі намистинки з чарівного разка казок усього світу”.

Нечиста сила

Близько ста років тому далекого тисяча дев’ятсот бідувадцятого року відбулось урочисте зібрання невидимих сил з усього світу. А проводили це дійство на Лисій Горі під Києвом персонажі нашої української міфології. Це були Чорти, Мавки, Лісовики, Русалки, Водяники, Упирі, Злидні та найповажніший серед них — Вій. І вирішила тоді нечиста сила повідомити людей про те, якою вона насправді є хорошою, доброю та чистою.

Хай правда по світу полине,
Щасливі хай будуть всі люди...
Відціль, з чарівної Вкраїни,
Хай радість розійдеться всюди!..

Таку пісню співали Русалки на тому зібранні. Про це дізнався письменник В. Королів-Старий і розповів дітям у казках збірки „Нечиста сила”. Адже писати для дітей було його найвищою і найшляхетнішою метою. „Нечиста сила” уперше вийшла друком 1923 року. І відразу стала популярною. Хоч казки у книжці написано на фольклорній основі, кожна з них відзначається самобутнім сюжетом. Крім згаданих уже персонажів невидимого світу, у казках діють Хухи, Потерчата, Літавиця, Вовкулака, Мара, Потороча Хрипка, Чортова мати та інші. Хоч люди ставляться до них по-різному, усі ці потойбічні сили непомітно для людського ока чесно роблять свою роботу, добре ставляться до людей, як можуть, допомагають  дорослим і дітям, прагнуть оберігати їх від злих вчинків, сварок, поганих думок. І навіть Перелесник, який причетний до загибелі прегарної дівчини Оленки, теж учинив це без злого наміру. У побуті усі ці герої невидимого світу живуть скромно, але як і люди, також хочуть теплого та доброго ставлення до себе.

Збірка приваблює не лише заманливим змістом, легкістю сприйняття, а й добірною українською мовою. На її сторінках час-від-часу зустрічаються  маловживані тепер слова, назви предметів, що також мало використовуються у нашому сучасному житті. Крім того, казки письменника — це прекрасні сюжети для мультиплікаційних та художніх фільмів для дітей.

"Хуха Моховинка" 

   Хуха-Моховинка — міфічна істота. Однак автор наділяє її людськими рисами. Хоч непогано їй жилося біля кізок, де було тепло, достатньо їжі, але поряд не було інших Хух. Тому вона мріяла повернутися до Батьківщини, так само, як мріють про це люди, яких доля закидає на чужину.
   Маленька Хуха ризикує загинути, але таки домагається від дітей, щоб вони пішли до хліву і подбали про кізоньку Лиску, яка дала Моховинці притулок у лиху годину. І навіть недоброго діда, який поранив і на все життя зробив її кривенькою, Хуха-Моховинка не кидає у скруті, допомагає вибратися із замету, доводить до села. А все тому, що у Хухи добре серце.

   Казкові істоти Василя Короліва-Старого нібито говорять лише про себе, про свої вчинки, але насправді вони звертаються до людей, вчать нас бути добрими, не пам’ятати лихого, не вимагати подяки за гарні вчинки.

 

Фахівці Дніпропетровської обласної бібліотеки для дітей підготували для читачів виставку - портрет «І слово, і доля, і пам’ять: Василь Королів – Старий»  до 145 – річчя від дня народження".